«Що треба робити мені, щоб спастися?» (Дії 16:30).

Віктор Гюго описує навернення до Христа Жана Вальжана:

«Отже, це було марення. Він справді бачив перед собою цього Жана Вальжана, це зловісне обличчя. Він майже дійшов до того, щоб спитати себе, хто ця людина, і жахнувся… Його совість почергово оцінювала цих двох людей – єпископа та Жана Вальжана… Для пом’якшення другого не потрібно було нічого меншого, ніж наявність першого. У міру того, як єпископ ставав дедалі більшим в його очах, Жан Вальжан ставав дедалі меншим і зникав. Через деякий час він став не більше, ніж тінню. В одну мить він зник. Залишився лише єпископ; він заполонив всю душу цієї нещасної людини чудовим сяйвом.

Жан Вальжан плакав дуже довго. Він плакав горючими сльозами, він ридав з більшою слабкістю, ніж жінка; з більшим переляком, ніж дитина.

У міру того як він плакав, денне світло все ясніше проникало в його душу; незвичайне світло; світло одночасно чудове і жахливе» (книга друга: «Падіння», глава 13 Маленька Жервеза).

Духовне світло прийшло і просочило його душу, воно так само може наповнити і наші душі! «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Івана 1:7).

Христос не тільки перебуває у світлі, Він і є світлом!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я хочу мати спілкування з Тобою та з іншими людьми, щоб ходити у світлі! Твоя Кров очищає мою совість! Дякую Тобі за спасіння! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер