Воскресінню передує смерть. Наші духовні серця дуже розумні – ми всі бачимо помилки інших людей, виправдовуючи те, що є гріхом у нашому житті. Ось чому нам потрібно стати справжніми учнями Христа.

Найкращий вірш, що ілюструє це, знаходиться в Івана 8:31.

«Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете» (Від Івана 8:31).

Так легко сказати: «Звичайно, я Його учень!» Однак, як часто ми звертаємося до Його Слова і дотримуємося його? Раз на тиждень чи коли приходять складнощі? Чи, можливо, під час свят? Або ж щодня?

Говорячи про це, мені не хочеться, щоб у вас склалося хибне враження, ніби це все просто або що я вже досяг досконалості в цьому питанні. Це не так! Однак я можу сказати, що кожен день поклик мого серця – це єднання з Христом. Немає бажання сильнішого, ніж щоб Його Дух наповнив мій дух, й щоб усе, що я думаю, говорю чи роблю, відображало мою посвяту Христу!

Ось чому нам усім потрібно щодня брати свій «духовний хрест». Це необхідно, щоб насамперед померти для своїх бажань, живитись Ним і Його Словом й постійно бути з’єднаними з Христом – «справжньою Лозою»!

Чим міцніше ви щеплені до «справжньої Лози», тим більше плоду ви принесете!

Моя молитва сьогодні:

Ісусе, дякую за готовність піти на хрест за мене, щоб я міг померти для себе. Тепер навчи мене «перебувати в Тобі, щоб я міг жити так, як жив Ти!» (1 Івана 2:6). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер