Уявіть мить, коли Бог дав Авраамові обітницю: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:2-3).

Дивовижна обітниця! Точніше, слід говорити – «обітниці»! Навіть якби Бог зупинився на першій з них зробити від Авраама «великий народ», то це саме по собі було б неймовірним! Але останні обітниці перевершують уяву: «Благословляться в тобі всі племена землі!»

Щоб отримати ці обітниці, Бог вимагає від Авраама лише кілька речей: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу» (Буття 12:1).

Тому Авраам підвівся і пішов щойно, як почув обітницю. Він зробив це одразу, без обговорень. Без вагань. Без обчислень. Простий послух.
Чому? Бо Авраам мав віру!

«Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде» (До євреїв 11:8).

Бог любить віру! Чи віра є складової вашого світогляду?

Моя молитва сьогодні:
Господи, примнож мою віру! Господи, допоможи мені мати віру в Тебе, якими б не були мої обставини. Навіть коли Твої обітниці здаються такими далекими, я довірятиму Тобі і Твоєму Слову! В ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер