«А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!» (2 до коринтян 2:10-11).

Прощення не дає можливості сатані використовувати нас у своїх цілях. А непрощення грає йому на руку! Обираючи непрощення, ви стаєте на небезпечну дорогу.

Коли хтось ображає нас, чомусь нам здається, що саме наша ситуація є особливою. «Я не можу пробачити (їм) вчинене!» Саме з цього починається слизька дорога. Прощення починається, коли ми дивимося на себе та свій гріх і знаємо, що ми згрішили проти Бога. У той момент ми усвідомлюємо, що Він любить нас, незважаючи на гріх, і хоче, щоб ми просили у Нього прощення! Коли ми переживаємо Його прощення, у нас виникає бажання та здатність відпускати кривдників.

Ісус сказав: «А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Від Матвія 6:15). Наскільки ж геніально й тонко сформульована думка! Але чи не цікаво, що все починається з нас?

Образи виникають щодня, тому й прощення має бути щоденним!

Моя молитва сьогодні:

Господи, Ти полюбив мене, коли я був ворогом Твоїм. Дякую Тобі за любов до мене і що Ти помер за мене, щоб я міг просити вибачення! Дай мені благодать молитися Твоєю молитвою: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Від Матвія 6:12). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер