Ми нічим не можемо здивувати Бога – ані словами, ані молитвами… Однак, ми не можемо покладатися лише на себе – ми усі потребуємо молитовного спілкування з Ним.

Цю думку чудово відбиває думка притча Ісуса:

«Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків. Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків. Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”. А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!” Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений» (Від Луки 18:10-14).

Той, хто навіть не міг глянути на небеса, тому що його душа була сповнена сорому, пішов додому виправданим перед Богом.

…Одного разу я був присутній на семінарі братів з Бразилії. Один із українських учасників поцікавився, чи проводять вони нічні молитовні зібрання. Пастор із Бразилії відповів, що ні, а потім додав: «Можемо розпочати, якщо Господь скаже нам. Коли ми збираємось на молитву, то насамперед запитуємо у Бога, про що Він бажає, щоб ми молилися. Потім ми молимося про це. Після цієї молитви про те, що сказав Бог, ми розходимося по домівках. Адже інші молитви після цього будуть молитвами “за плоттю (тілом)”, але “тіло не помагає нічим” (Від Івана 6:63)».

Я не зміг забути цієї відповіді

Моліться чесно від щирого серця!

Моя молитва сьогодні:

Господи, будь милостивий до мене, грішного! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер