Я такий вдячний Господу за те, що Він обрав Петра одним із Своїх учнів! Споглядаючи на нього, я завжди знаходжу надію.

Петро часто говорив раніше, ніж думав. І до того, як зректися Ісуса, він проголошує неймовірну відданість Йому.

Пам’ятаєте момент, коли Ісус каже Своїм учням, що має постраждати й померти? Цей випадок завжди мене вражає! Керуючись особистим людським рішенням та бажанням захистити Ісуса від скорбот, що відповідали Божому плану, Петро випалює: «Господи, такого Тобі хай не буде!» (Від Матвія 16:22). А Ісус відповідає: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Від Матвія 16:23).

Це дуже сильні слова, але Ісус, як і раніше, лагідний. Він не говорить Петру, що той сатана, але м’яко повідомляє, що думка Петра не збігається з Божою волею.

Натомість Петро знову був разом з учнями, коли на нього зійшов Святий Дух, і він став новим творінням!

Ісус довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття! (2 Петра 3:9).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі за те, що Ти такий м’який зі мною. Ти привертаєш мене до Себе терпінням, любов’ю та милістю! Ти не тікаєш, коли я показую Тобі своє справжнє обличчя. Але Ти простягаєш до мене Свої люблячі руки. Я – Твій. Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер