Останнім часом я особливо люблю прокидатися до світанку. Випиваю свою чашку кави, сидячи в улюбленому кріслі, а поряд потріскує вогонь. Я тут, тому що хочу заспокоїти свою душу і подякувати Ісусу за Його вірність та доброту в минулому, а також подякувати Йому за новий день, що чекає на мене попереду.

Мені дуже подобається дивитися на язики полум’я, що зʼявляються із палаючого дерева. Мені згадується вірш: «Очі Його немов полум’я огняне» (Об’явлення 19:12).

Мені ніколи не набридне спостерігати за палаючим вогнем! Й не думаю, що нам колись надокучить дивитися в Його очі!

Це приносить заспокоєння моїй душі, як у Псалмі 131:2: «Воістину, я заспокоїв і втихомирив мою душу; Як відібрана від грудей дитина [яка відпочивала] з матір’ю. Моя душа як відібрана від грудей дитина в мені [спокійна і звільнена від невдоволення]» (дослівний переклад з англійської Amplified version).

Спокій, тиша, мир та розрада — ось плоди молитви. Однак, головний плід, якого я прагну щобільше – це те, про що говорив Ісус у молитві про Своїх учнів: «Я повертаюся до Тебе, тому, Отче, я молю, щоб вони увійшли в Моє радісне захоплення в Тобі, щоб Моя радість виповнилася в них і перелилася через край!» (Івана 17:13, дослівно з англійського перекладу Passion).

Дозвольте Його радості та силі наповняти вас та переливатися через край! Ось життя, що перемагає смерть!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь Твоєму життю, Твоїй радості, Твоїй силі текти через мене! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер