Думаю, кожного з нас часом охоплює розпач, й радість немов миттю випаровується у вікно. У такі хвилини я згадую про Іллю. Після дивовижних перемог над погодою та дива з вогнем Божим на горі Карміл, він рятується втечею та молиться.

«Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!…» (3 Царів 19:4).

Ви були на цьому шляху? «Досить. Я більше не можу…» Я був там лише кілька днів тому. Буває, що проблеми захльостують із головою. І здається, що полегшення не передбачається.

Це складні моменти, й, відчуваючи все це, я перечитую деякі історії з життя Іллі. І підбадьорююсь.

Ілля був пророком від Бога під час величезних потрясінь в Ізраїлі. Ізраїль відкинув Бога і пішов за ідолами. Але навіть з урахуванням непохитності Іллі – навіть у нього були миті, коли він казав: «Досить!»

Але Бог доторкнувся до нього і сказав, що час рухатися вперед, що йому потрібно працювати. Це ж само потрібне і нам.

Не залишайтеся у відчаї! Доторкніться до Нього, перебуваючи біля Його ніг. Вставайте і коріться Йому!

Рибалки були виснажені, коли безрезультатно рибалили всю ніч. «Але за словом Твоїм я укину невода» (Від Луки 5:5). І всі ми знаємо, що сталося!

Моя молитва сьогодні:
Господи, за словом Твоїм я встану, «візьму свою постіль і ходитиму»! Пройду через все, що мені належить, тому що Ти зі мною! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер