Після чуда, що сталося на Червоному морі, гіркі води Мари (Вихід, 15 розділ) стали величезним розчаруванням для ізраїльтян. Що робити серед великого розчарування?

… О, ми так нагадуємо дітей Ізраїлю. Усього кілька днів раніше співаємо хвалу Богу після незвичайного визволення на Червоному морі, а потім злимося, звинувачуючи Мойсея, що він привів у згубне місце. Ми такі схожі! Вони знали, що хмара, яка вела їх у пустелі – рухається Богом, але при цьому, як тільки одна з невеликих потреб не була забезпечена, впадаємо у відчай і починаємо висловлювати невдоволення.

Сьогодні я прочитав: «Подібно до дітей Ізраїлю, ми часто скаржимося на свої гіркі ситуації. Дивно! Ми можемо одного дня співати та танцювати під помазанням і бурчати наступного. Ми збираємось у неділю, щоб поклонятися і хвалити Того, Хто звільнив нас від гріхів, а потім відмовляємось довіряти Йому в найменших деталях свого життя протягом тижня. Той само Бог, Який може впоратися з Червоним морем, може впоратися і з гіркими водами Мари! Давайте перестанемо скаржитися і почнемо довіряти Богу, Який може зробити наші гіркі води солодкими!»

Ізраїльтяни кричали до Мойсея, але чому ж вони не звернулись до Бога?

Моя молитва сьогодні:

Господи, Ти все контролюєш. Ти можеш упоратися з моїми гіркими водами! Я йду за Тобою, тому, Господи, дозволь мені довіряти Тобі у всіх деталях мого життя! Ти можеш упоратися з кожною дрібною «гіркою» ситуацією в моєму житті! «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Приповісті 3:5). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер