Мій дух завжди глибоко торкався цей уривок з Дій 17:16. «Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів».

Протягом багатьох років у мене складалося враження, що Бог завжди хотів, щоб ми йшли за Ним. Зрештою, ми бачимо наступні накази: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Від Марка 16:15).

Тут немає відповіді на запитання «Де?» «Коли?» «Чому?» «Як довго?» Ось чому цей вірш з Дій є таким значущим для мене. Вважаю, у питанні Божого керівництва в нашому житті слід краще запитати: «Чи спонукає Бог до чогось ваш дух?».

Якщо відповідь «так», то починайте складати план, щоб піти і зробити те, що Він говорить, озвавшись на те, що розбурхує ваш дух. Якщо «ні» – зачекайте.

Ось мій запис у щоденнику, зроблений у 1985 році: «Очікуй Господа. Він не поспішає, як ми, Він не хоче проливати більше світла на майбутнє, ніж нам потрібно для сьогоднішніх дій. Він дає достатньо світла, щоб направити нас до наступного кроку».

Дозвольте Його Духу увійти у ваш дух і пробудити його! І тоді, як у випадку з Павлом: «І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1 до коринтян 9:16).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я чекаю на Тебе. «Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!» (Плач Єремії 3:24-25). Дякую Тобі, Господи! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер