Зараз популярний вислів: «О, я впораюсь!» Здебільшого це означає, що я взагалі не хвилююсь. Я можу подолати це. І навіть якщо хтось і подумував, щоб допомогти вам, ви ясно відповіли, що в цьому немає потреби, тому що ви з усім справитеся самостійно.

Однак, відкидаючи допомогу, ми лише сприяємо зростанню гордині, адже так продовжуємо думати, що можемо впоратися з життям та життєвими проблемами самостійно. Проте завжди настає мить, коли емоції «захльостують через край». І нам відчайдушно потрібна допомога, і ми всіма силами її бажаємо!

Стан «перевантаженості» – це робота лукавого. Він хоче, щоб ми постійно так себе відчували. Але Христос прийшов, щоб «знищити справи диявола» (1 Івана 3:8).

Якщо ви схожі на мене, то, безсумнівно, бажаєте, щоб «справи диявола» були зруйновані! Але як досягти цього?

Все починається з наших думок та самовизначення. Хто ми та кому належимо? Потрібно почати з цього.

Коли диявол спокушав Ісуса в пустелі, дві з трьох спокус починалися словами: «Якщо Ти Син Божий…»

Диявол робив замах на особистість Ісуса, адже «диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8), щоб ви не вірили в те, ким ви насправді є!

Коли думки долають вас, встаньте і скажіть своєму обвинувачеві: «Я належу Ісусу Христу! Він прийшов зруйнувати твої справи тоді й просто зараз в мені!»

Моя молитва сьогодні:

Господи, я – Твій! Я люблений і захищений Тобою! Амінь та амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер