Сьогодні я читав Послання до Тимофія і звернув увагу на слова, що там написані: «…маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі» (1 Тимофію 1:19).

Віра – це те, що тримає нас на твердій основі, навіть коли довкола тремтить земля. Але совість та віра – це дві сторони одного цілого…

Нещодавно я похвалив свого батька. Він створив атмосферу, у якій йому не хотілося молитися. Це рідкість для мого тата! Але в якийсь момент я сказав йому, що все гаразд, адже це означає, що його совість жива. Якщо сумління чисте, ми маємо спілкування з Духом Святим. Але коли чистота совісті затьмарюється, ми негайно відчуваємо відчуження.

А що стосовно вашої совісті? Чи тримаєтеся ви віри?

Це бажання Бога, щоб усе працювало саме так! Тому важливо, як ви дієте після того, як рівновага вашої совісті порушується. Саме це визначає вашу подальшу долю. Чи просите ви прощення і чи відновлюєте спілкування з Богом? Або ж обираєте чинити по-своєму?
Якщо ваш вибір – свавілля, то, згідно з цим місцем Писання, ваша віра прямує до краху!

Моя молитва сьогодні:
Господи, прошу Тебе, допоможи мені зберігати сумління чистим у будь-який час, щоб Ти міг звертатися до мене і говорити через мене. Я дякую Тобі за Твою любов і милість! Господи, підтримуй міцність моєї віри в Тебе за всіх часів. В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер