Один із класиків християнської літератури Чарльз Сперджен писав: «Діти не намагаються бути смиренними, але вони такі; те саме можна сказати й про по-справжньому благородних людей. Імітація смиренності викликає нудоту, а реальність приваблива».

Учні Ісуса запитали Його, як вони можуть стати найбільшими у небесному Царстві. У відповідь на запитання Ісус поставив дитину в центрі (Від Матвія 18:1-5).

Учні жадали позицій влади. Вони усі були послідовниками Ісуса, але я думаю, що тоді вони ще не до кінця навернулися до віри (вважаю, це сталося лише у День П’ятдесятниці). Розмовляючи з Ісусом, вони думали про статус і урядові посади в Його Царстві. Вони все ще вважали, що Ісус збирався повалити політичну владу.

Учні чекали щось на зразок: «Три моменти, яких повинен дотримуватися кожен учень, щоб досягти успіху і посісти друге місце в Царстві!» Але Ісус ідеально впорався із цим питанням. Вони не отримали бажаного. Поставивши дитину по центру, Ісус перевернув увесь хід їхнього мислення.

Мені завжди було цікаво, як довго дитина стояла серед них, поки Ісус заговорив? Адже чим більше Він чекав, тим довше учні намагалися зрозуміти, чого раптом Він виставив дитину перед ними.

Ісус дав їм дещо набагато більше, ніж ключ, про який вони запитували!

Моя молитва сьогодні:

Господи, нехай смиренність стане лейтмотивом усього мого життя. Дай мені уподібнитися смиренням дитині та бути смиренним не за своїми бажаннями, а тому, що я зовсім залежу від Тебе у всьому, і мені дійсно подобається так жити! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер