Напевно, не знайти нікого, хто б нічого ніколи не ламав. Якщо ви жива людина, у минулому з вами таке траплялося, і в майбутньому ви теж ще не одну річ зламаєте. Нещастя трапляються. «Ми всі там були». Але що якщо ви зіпсували річ, що вам не належить? Саме після такого інциденту й виникає питання характеру. Що обрати: зізнатися власнику поламаної речі про своє причастя до події чи «замісти сліди»?

Якось я зламав інструмент для обрізки дерев, що належав моєму тестю. Довгий час я не хотів йому про це говорити, хоч і знав, що рано чи пізно маю це зробити. Коли нарешті чесно йому про все розповів, я відчув свободу.

Смиренність – це дуже практична якість. Без нього не обійтись, коли треба визнати, що ви щось зламали. І ще вам потрібна відповідальність, щоби все виправити.

Це диявол хоче, щоб усе було приховано таємницею. Він хоче темряви, тому що знає, що тримає владу над вами, поки ви відмовляєтеся упокорювати себе і виносити у світ те, що вас турбує. Але коли людина перестає приховувати те, що її обтяжує, приходить свобода і повертається радість у стосунки.

Упокорюйте себе! Говоріть правду та беріть відповідальність за свої вчинки!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дякую Тобі за мою совість. Допоможи мені прислухатися до цього голосу, особливо коли я завинив перед кимось із моїх ближніх — коли, наприклад, зламав те, що не належить мені. Допоможи мені «неправду відкинувши, говорити правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного» (До ефесян 4:25). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер