Нещодавно в одній із християнських книг я прочитав те, що змусило мене замислитися: «Багато хто з нас не відчуває подяки, тому що переживає про те, що ще не відбулося в майбутньому або переймається тим, що залишилося в минулому. Ми неусвідомлено готуємося до майбутнього, турбуючись про нього, або так часто програємо своє минуле, що воно відчувається як сьогодення».

А ви теж так робите?.. Певною мірою ми всі так робимо.

Нещодавно моя старша дочка їхала до нас до Монтани із Сіетлу. Я відстежував її пересування GPS, і нарешті побачив, що вона повернула з шосе у бік нашої вулиці. Це означало, що за дві хвилини вона під’їде до дому. Але коли через кілька хвилин цього не сталося, перше, про що подумали ми з Крісті, що дорога зледеніла, і можливо, її машина зісковзнула на узбіччя…

Ця думка ґрунтувалася на страху. Ми всі до цього схильні: з усіх можливих варіантів розвитку подій найчастіше подумки готуємося до чогось поганого. Але коли розум сповнений подякою, то думки, засновані на страху, зникають.

Нехай Бог надії буде завжди присутній у ваших думках!

Моя молитва сьогодні:

Господь, завдяки силі, що діє всередині нас, Ти можеш зробити більше, ніж ми можемо уявити чи подумати! (До ефесян 3:20). Покладаюся на Тебе! Допоможи мені сьогодні повністю позбутися думок страху! Я вірю, що сьогодні до мене Ти будеш Добрим Пастирем! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер