Сьогодні я прочитав цікаву думку у статті одного з моїх улюблених проповідників: «Ми маємо застосовувати свою віру в Бога, а не просто мати віру в Бога».

Якщо ми з вами схожі, ви погодитеся, що віра не буває чимось простим і легким. Віра завжди вимагає дії, не гарантуючи очікуваного результату. І чим важливіше завдання, про яке вас просить Бог, тим більший ризик виглядати дурнем, якщо нічого не вийде.

Багато разів я почувався дурнем, коли підкорявся «тихому ніжному голосу».

Коли мені відмовили у візі до Радянського Союзу, я написав у своєму щоденнику ось це: «Я заїкався, що це неможливо! Господи, невже тобі не цікаво, чим я займаюсь? Адже я не для себе це роблю. Я міг би просто залишитися в Сіетлі і спокійно насолоджуватися літом. Але ж ні, я тут, бо гадав, що Ти цього хочеш! Господи, візи – дрібниця для Тебе. Чому ж Ти не хочеш, щоб я поїхав зараз?.. Нічого, окрім тиші. Гнітючої тиші. Відповіді немає… Кілька днів тому я читав книгу, яку мені дала сестра перед від’їздом, у ній говорилося: “Якщо правда вартує цього, то треба бути навіть безглуздим, коли ділишся нею”. Дякую за ці підбадьорливі слова… Я стою і чекаю, щоб почути відповідь від Тебе. Куди мені далі йти?»

«І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я хочу виглядати дурнем і застосовувати свою віру, підкорюючись Тобі! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер