Кожен із нас покликаний Богом до певного служіння. Тому нам природно відчувати бажання щось організувати. І Бог не перешкоджає! Але часто ми не хочемо чогось малого. Або засмучуємось, коли бачимо, що служіння зростає не так швидко, як могло б…

Так, якщо бути чесними, ми всі схильні зневажати малі починання. При цьому часто плани інших людей з грандіозними ідеями та масштабним впливом викликають у нас усмішку. «Ви реально плануєте це зробити?»

Багато років тому Господь докорив мене. Я консультував одного пастора, який намагався вирішити, куди переїхати його родині – до Києва чи до Челябінська. З якоїсь причини в собі я засуджував його і нехтував його ідеями. Але через багато років ця місіонерська сім’я стала найвпливовішою сім’єю для Царства Божого, яку я коли-небудь зустрічав у Києві! Я знехтував днем ​​його малих починань, і Господь нагадав мені: «Я Той, Хто закликає! Не ти!»

Сатана спокушає нас ставитись з презирством до днів малих починань, і він робить це, тому що насправді боїться їх. Сатана знає, що кожна важлива Божа справа починається з малого!

Ісус підбадьорює нас: «Він зможе зробити ще більше, бо Я повертаюсь до Отця» (Від Івана 14:12).

Богу потрібні ваші незначні справи! Він радіє, коли вони здійснюються у вірі та Дусі!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дорожитиму «днем моїх малих починань». Я ніколи не відмовлятиму тих, хто мріє про Тебе! Благодать, благодать на ньому! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер