Я хотів би приділити ще трохи уваги прикладу з друшляком, що символізує наше духовне життя.

Коли ми занурюємо своє життя у Христа, вода витікає з усіх дірочок дуршлагу. Це символізує «Духа Святого», що протікає в нас або через нас. І це нормально. Але деякі отвори можуть забитися. Це те саме, що сказати Святому Духу: «Ти можеш керувати деякими сферами мого життя, але усе інше я залишаю собі. Я впораюся самостійно».

Чи знайома вам історія про те, як імператор Костянтин змусив хреститись своїх солдатів? Він прийняв християнство та оголосив його державною релігією. За наказом влади солдати великими групами заходили у воду, але хрестячись тримали праву руку з мечем над водою. Що це означало? «Моя рука з мечем належить мені. Я контролюватиму її, щоб як і раніше боротися і вбивати»… Ми можемо чинити так само щодо покірності Христу. Це дуже небезпечно.

«Але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів» (Від Марка 4:19).

Ці три моменти забивають отвори вашого «дуршлагу», і ніхто не застрахований від цього. Зупинка цілющого потоку Святого Духа почне заглушувати Бога у вашому житті, і ви перестанете приносити плід.

Вся тенденція триєдності Бога – зробити нас «причетними до Божественної природи!» (2 Петра 1:4).

Моя молитва:

«Господи, Ти – Лоза. Я – галуззя» (Від Івана 15:5). Я хочу перебувати в Тобі, щоб приносити плід! Адже кожна гілка, прищеплена до лози, повинна бути плідною! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер