Я помічаю це в собі, і, думаю, вам теж це знайомо… Як часто ми просто рухаємося за течією і займаємося звичними справами, забуваючи про своє справжнє покликання бути сіллю та світлом, посланцями Христа. І коли я дозволяю це собі, я також можу дозволити собі ігнорувати інших людей або навіть ставитися до них без поваги.

Коли ми виявляємо неповагу до когось – внутрішньо чи зовні – ми втрачаємо свою «солоність». Вимикаємо своє світло. І стаємо послами самореклами.

Ісус сказав: «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми» (Від Матвія 5:13).

Ісус також сказав: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Від Матвія 5:16).

Від життя кожного з нас постійно розтікаються пахощі. Якщо буквально, ваше життя має аромат, який відчувається, куди б ви не пішли й що б не робили. Нехай воно буде просякнуте пахощами від життя у життя! (2 до коринтян 2:17).

Поважайте та любите людей навколо вас, вони – вічні душі!

Моя молитва сьогодні:

Господи, встанови Свій відвіс у моєму серці. Дай мені бачити очима мого серця, щоб я був духовною сіллю та світлом для кожної людини, з якою спілкуюсь! Нехай мої пахощі говорять, щоб я перебував з «животворним духом» Ісуса! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер