Нещодавно я ділився з вами підбадьоренням з послання Євреям – уривком, де говориться, що нам потрібно «відпустити будь-яку рану, що пронизала нас» (Євреїв 12:1, сучасний переклад Passion). Цим словом я з великою радістю поділився з моєю дружиною Крісті, й це так сильно її надихнуло, що Крісті написала листа одній зі своїх подруг. Мені дуже хочеться, щоб ви також прочитали його.
«Це справді вразило мене, бо я прожила 21 рік з початку свого життя з отруєним наконечником стріли відкидання. Хоча сатана атакував мене відкиданням (через мого друга), але я несла цей наконечник стріли в собі. Він став моєю відправною точкою зору на всі інші стосунки, і я дозволила жалю до себе вкрасти мою радість та гідність, дану Богом. Але в цій безодні страждань з’явився Ісус і відновив мене, показавши, наскільки я цінна для Нього саме такою, якою я була.
Сьогодні… слуги сатани знайшли спосіб поринути назад у мою душу. Вони так давно були вигнані… (жалість до себе, гнів, самотність, смуток) стали невиразними спогадами про «іншу Крісті».
Тому, коли проповідник сказав нам: «Не збирайте те, що сатана колись наклав на вас»… це послання справді потрапило в ціль! У мене з’явилося сильне бажання «скинути тягар» (біль)… гріх… щоб я могла продовжувати бігти свій забіг до фінішу, не відчуваючи сатанинського духу жалю до себе, самотності та порожнечі, що входять до моєї плоті подібно до зламаної стріли.
Я уявляю себе люблячою і приймаючою (всіх тих близьких людей, які завдали мені болю). Люблячою їх тією ж Божественною вільною любов’ю, яку Бог дав мені для себе і для них багато років тому. Я уявила собі життя, де б я зовсім не чекала змін в інших людях, перш ніж я справді відчула б до них сердечність Христа і насолодилася їхньою неосвяченою і часто важкою присутністю!
Чи можете ви уявити своє життя без отруйних стріл відкидання?
Моя молитва сьогодні:
Господи, я був так захоплений втратою і відкиданням, що це було схоже на океан, який мені щойно довелося переплисти. Яка брехня! Ти вмер не за це. Ти хочеш, щоб я був вільний і відчував, що Ти мене любиш – незалежно від того, у чиїй присутності я перебуваю чи хто відкинув мене! «Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!» (Псалом 91:2).
Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер