Це можна назвати першим гріхом. Коли Бог запитав Адама: «Чи ти не їв з того дерева, що Я тобі заборонив?» Адам відповів: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв» (Буття 3:11-12).

Перенесення провини на іншу людину почалося з першої людини – Адама. І сьогодні перенесення вини на іншого – це найпоширеніша реакція на злочин. Це відбувається з усіма нами. Це трапляється у наших сім’ях. Цього достатньо в наших країнах.

Нещодавно я натрапив на цитату: «Ніхто насправді не програє суперечки. Яким би не був предмет суперечки, ми зробимо все можливе зі свого боку, щоб довести свою правоту. Ми залучимо всі необхідні ресурси, найгострішу логіку та розмірковування. Коли ми вичерпаємо всі факти та логічні докази, ми почнемо вигадувати їх. Коли закінчиться це, ми перейдемо до звичайної брехні».

«Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм» (Цар Давид у Псалмі 51:6).

Якщо ми визнаємо свою неправоту, для нас є Божа милість!

«Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я визнаю, що я грішник. Я визнаю сьогодні мій гріх перед Тобою. Очисть мене, Господи!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер