Отже, чому ж Бог просто не прибрав жалючих зміїв, які знищували народ Ізраїлю?
Про один аспект я писав вам учора. Інша причина, з якої Бог наказав Мойсею піднести мідного змія на жердині – я вірю, Він знав, що Ісус буде піднесений на хрест, й Він планував це.
Ісус пояснює Никодиму: «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» (Від Івана 3:14-15).

Ця метафора дивовижна. Я часто думаю, як добре було б, якби Господь прибрав «зміїв» з мого життя. Але складається враження, що Господь має бажання дати нам зрозуміти, що наша пустеля реальна. У нашій пустелі існують змії. Вони кусаються, через що ми страждаємо. Але серед пустелі, болю і страждань Бог пропонує Своє рішення. Він каже нам дивитись на Христа – Безгрішного, Вознесеного на хрест. І ви житимете вічно!

Так, здається, що це звучить надто ідеально, щоб бути правдою. Але про це дуже добре написала Коррі тен Бум, яка була в таборах смерті під час Голокосту: «Немає жодної ями настільки глибокої, щоб Бог не виявився глибшим. З Ісусом навіть у найтемніші моменти залишається найкраще, а найкраще ще попереду».

Пустеля – це не просто. Але Бог з вами – навіть у найтемнішому та найстрашнішому місці!

Моя молитва сьогодні:
Господи, Ти Той, на Кого я дивлюся. Моя пустеля болюча, але Ти зі мною! Я проголошую: «Зо мною Господь! Не боюся нікого, що зробить людина мені?» (Псалми 118:6). Амінь!

Дякую за те, що ви є!
Стів Вебер