Ізраїльтяни зголодніли і втомилися, перетинаючи пустелю, й Бог почав щоранку посилати манну, щоб годувати їх. Їм треба було лише встати рано-вранці, щоб зібрати манну, бо до обіду вона зникала.

Ізраїльтяни подрібнювали манну, варили, робили коржики. Але скаржилися. Вони згадували різноманітні страви, які їли в Єгипті. І вони хотіли харчуватися чимось іншим замість манни. Їм хотілося м’яса! (Числа 11:4-9).

Бог розгнівався. Напевно, якби хтось із нас був на Його місці, то сказав би: «Досить! Все, що ви отримаєте, блукаючи пустелею, — це манна!» Однак Бог виявив до ізраїльтян милість і відповів на їхнє ремствування – замість манни дав їм м’ясо.

Ця історія сталася з фізичною манною, але те саме може траплятися і з духовною їжею, навіть сьогодні. Якщо ви схожі на мене, ви можете пережити кілька дуже посушливих сезонів.

Здається, ніщо не допомагає поєднатися з Богом. Ви читаєте Біблію, сподіваючись здобути «манну», й нічого. Ви почуваєтеся так, ніби вся ваша віра зсередини витікає назовні. Скаржитесь, що ваша щоденна «манна» вас просто більше не задовольняє. І замість віри приходять та розквітають сумніви!

Що я роблю, коли відчуваю все це? Я продовжую відкривати Його слово, хоча відчуваю себе спустошеним. Я продовжую поміщати себе туди, де говоритиметься і шануватиметься Слово Боже, хоча мої почуття кажуть, що це безглуздо.

І тоді відбувається дещо дивовижне: манна з’їдена, й віра повертається!

Манна – що це таке? Це диво-їжа!

Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не робіть затверділим своє серце! (До євреїв 3:15).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я хочу, щоб Твоя манна була приготовлена ​​для мене. Господи, я відкриваю свій дух для Твого Духа, щоб слухати Твоє Слово. Розм’якши моє затверділе серце, щоб я міг чути Тебе, а потім слухатися Тебе! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер