Не так просто впоратися зі страхом. Насправді, мені здається, єдиний спосіб не дозволити страху укорінитися – це глибоко знати Ісуса.

У Біблії є вірш, який чудово показує, що учні Ісуса були звичайними людьми, й вони були боязкими так само, як і ми з вами!
«Тоді всі полишили Його й повтікали…» (Від Марка 14:50).

Хіба не нормально так вчинити, коли страшно? Так просто дозволити подіям навколо нас впливати на наші почуття! Але тоді ми враз стаємо легкодухими, страх паралізує, й ми втрачаємо здатність рухатися вперед.

Дивно, як багато може змінитися лише за один день! Напередодні ввечері всі вони були разом з Ним на таємній вечері, але тільки-но обставини вийшли з-під контролю, як вони покинули Його. Навіть Петро – один із найближчих Ісусових учнів – незабаром зрікся Христа (Від Луки 22:61).

Але Ісус розуміє Своїх учнів! Й нас також. Він Сам обрав тих людей бути Його учнями, хоча знав, що один з них мав Його зрадити. Він обрав і нас!
І є ще дещо надзвичайне – коли Ісус воскрес із мертвих і їв разом зі Своїми учнями, Він не дорікав їм і не призначав випробувального терміну. Він повністю пробачив їм!

Він прощає і нам – навіть якщо ми зрікаємося Його!

Моя молитва сьогодні:
Господи, Ти – Господь всього. Ти вразив голову змія (Буття 3:15). І тепер ми можемо сміливо рухатись вперед, бо Ти живеш усередині нас. Без страху смерті! Без страху перед людьми! Нехай буде Ім’я Господнє благословенне! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер