Мої діти багато разів чули цю сцену з «Хронік Нарнії» Клайва Льюїса. Чому я часто читав їм цю книгу? Те, що описано тут, дуже схоже на життя людей, яких ми любимо, однак вони мають певну невидиму перешкоду, що заважає їм повністю віддатися Христу.

Джілл хоче пити. Однак поряд вона чує шум струмка. Підійшовши до краю, вона завмирає. Просто біля струмка сидить Лев Аслан. Між ними відбувається дивовижний діалог.

«—Ви обіцяєте нічого не робити зі мною, якщо я підійду? — спитала Джілл.
— Я не даю обіцянок, — відповів Лев. Джилл так хотілося пити, що сама того не помічаючи, вона підійшла до нього на крок ближче.
— Ви їсте дівчаток? — спитала вона.
— Я проковтнув багато дівчаток і хлопчиків, жінок і чоловіків, королів та імператорів, міст та царств, — відповів Лев. Він сказав це без хвастощів, жалю чи гніву. Просто сказав.
— Я боюся підійти, — сказала Джілл.
— Тоді ти помреш від спраги, — відповів Лев.
— Ото жах! — сказала Джілл, підходячи ще на крок ближче. — Краще я піду, пошукаю інший струмок.
— Іншого струмка немає, — відповів Лев»…

Це дилема кожної людини. Жага справжня. А здатися на милість Леву ризиковано.
Довіритися благодаті Христа — єдиний спосіб отримати Живу Воду!

Моя молитва сьогодні:
Господи, стань сьогодні моєю Живою Водою! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер