Хтось зауважив, що протягом дня у людини виникає близько 12 тисяч розумових ланцюжків, й цей потік неможливо зупинити. Іншими словами, поки ми йдемо з одного дня життя в інший, разом з нами постійно переміщається «поїзд» з безлічі думок.

Не кожна думка є важливою. Але дійсно важливо, коли у вас виникають думки про душу або – краще сказати – думки про вашу тотожність.

Тому я називаю цей процес «притулком для душі». Це певна уявна «оселя», яка має бути місцем безпеки, миру та спокою.

Я на все життя запам’ятав день, коли мене застигли за крадіжкою кількох пляшок пива у магазині. Приїхала поліція, й мені довелося дозволити їм зателефонувати батькам. Ситуація була така, що якби батьки не приїхали за мною, поліція була б змушена відвезти мене до в’язниці.

Моя мама була настільки глибоко засмучена їхнім дзвінком, що поліцейські сказали: «Ми ніколи не спілкувалися з такими матерями, як твоя». Так, мої батьки приїхали за мною, і того вечора батько дуже серйозно мене покарав. Але коли я залишився сам, то зрозумів, що в моїй голові крутилася одна думка.

Мої батьки люблять мене. Навіть коли вони сильно розчаровані в мені, їм все одно не байдужа моя доля.

Ці думки були «притулком для моєї душі». Ці думки – моя тотожність. Вони ґрунтуються на тому, як Бог думає про мене.

«Дорого куплені ви», тому ви належите Богу! (1 до коринтян 6:20).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі, що Ти полюбив мене так сильно, що коли я падаю, то не стаю невдахою. Твоя любов підхоплює мене, і я знаходжу «надійний притулок» своїй душі. Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер