Місія Ісуса полягала в наступному: «Дух Господа зі Мною, бо Він обрав Мене, аби Я бідному люду приніс Благовість. Він послав Мене проголосити звільнення в’язням й прозріння сліпим, дати волю пригніченим, та проголосити час Милості Господньої» (Від Луки 4:18).

Завдяки Святому Духу це була і є місія Христа. Але чому Він говорить притчами? Якщо проаналізувати місію Христа у контексті пошуку відповіді це питання, то виявиться глибокий зміст його дій.

«Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють» (Від Матвія 13:13).

Тому Ісус хоче, щоб люди могли бачити духовно. Але Він говорить притчами, щоб вони не побачили духовно. Як гадаєте, чому?

Духовне прозріння з’являється при зіткненні з істиною – коли ми дозволяємо цій істині виконувати свою роботу в собі. Духовне прозріння настає від пізнання істини і коли ми дозволяємо цій істині перетворити своє бунтівне серце на покірне.

Буквально минулого вечора я прочитав важливу думку: «Дивно, як рідко Творець нав’язується Своєму творінню. Щоб “не забути Його”, з нашого боку знадобляться увага та зусилля! Тому що Творець тихо “прослизає за лаштунки”. Бог не примушує нас до Своєї присутності. Якщо хибні “боги” привертають до себе, то Істинний Бог віддаляється, поважаючи нашу згубну свободу нехтувати Ним!»

Ми ігноруємо Його на свій страх та ризик!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я не ігноруватиму Тебе! Я пам’ятатиму про Тебе у кожному рішенні, що приймаю сьогодні! Я насолоджуюся Твоєю присутністю! «Якщо Ти не підеш з нами, то й не виводь нас звідси» (Вихід 33:15). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер