Пам’ятаєте епізод, коли після розп’яття Ісуса Його учні прямували до Еммауса? Вони були розчаровані, бо знали, що їх Вчителя розіп’яли. Він міг стати політичним лідером та зібрати армію, щоб нарешті звільнити їх від римського гніту. Але їх надії не справдилися.

Проте учні й не підозрювали, що Той, Хто приєднався до них на шляху, це Ісус. Вони не знали, що це Він ішов поруч із ними. З огляду на це, Його поведінка виглядає природною: «І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі…» (Луки 24:28).

Він ніколи не змушує нас щось робити. Він завжди на нас чекає! Але Він хоче бути бажаним (потрібним). Й учні отримують дар відкриття та одкровення тільки після того, як «…вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути» (Луки 24:29).

Рішення завжди за вами! Він веде вас, але хоче, щоб ви погодилися!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я запрошую Тебе у своє життя. У кожний куточок мого життя, тому що мені потрібно, щоб Ти приносив відкриття та одкровення всюди в моє життя. Я хочу, щоб Ти все змінив! Залишайся зі мною і продовжуй Свою роботу всередині мене! В ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер