Світ наповнений голосами, що прагнуть перекричати одне одного. Більшість урядів стверджують, що хочуть миру. Різноманітні лідери та влади закликають слідувати за ними, обіцяючи спокій та добробут. Але з огляду на падіння людини, ми спостерігаємо тотальне засліплення приголомшливих масштабів…

Ісус також сумував про це. Перед самим розп’яттям, наближаючись до Єрусалиму – міста великого Царя (Від Матвія 5:35), Він оплакував столицю (Від Луки 19:42) як Князь миру (Ісая 9:6) та Спаситель світу.

У цьому місці Писання вжите грецьке слово, що має на увазі «голосно ридати». Чи можете уявити реакцію учнів Христа, на очах яких це відбувалося? Вони чули все, що виливало Його серце.

Мабуть, Лука запитав Ісуса про це, і Господь відповів:

«О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це» (Луки 19:42).

«Бо Він – наш мир!» (До ефесян 2:14).

Він також і ваш мир!

Моя молитва сьогодні:

Господи, пробач мені, коли мене носить вітром туди й назад. Господи, вибач, коли я намагаюся знайти спокій, покладаючись на уряд чи інші земні речі. Господи, підкорятися Тобі – мій привілей та мир. Я проголошую сьогодні: Ти – мій мир! Зараз і навіки! Нехай мій погляд буде зосереджений на Тобі, Господи Ісусе! І на Твоїй обітниці, що Ти будеш удосконалювати мою віру! Амінь! (До євреїв 12:2).

Дякую за те що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер