Цього ранку я читав Біблійні коментарі до притчі про милосердного самарянина. Мене зацікавив перелік деяких природних виправдань, що дають нам підстави утриматися від допомоги ближнім.

Так, це ґрунтовні відмовки! Але вони не перестають бути відмовками.

• Через розбійників ця дорога надто небезпечна, тут не варто затримуватися. Людина, яка лежить на узбіччі, може бути приманкою для засідки.
• Я поспішаю до храму, щоб виконати служіння перед Господом.
• Я вже спізнюся. Мені треба якнайшвидше додому до сім’ї.
• Хтось інший побачить його та допоможе.
• Я хочу сьогодні служити в храмі, й не можу забруднити одяг кров’ю.
• Я не вивчав правила надання першої допомоги, і не знаю, як допомогти пораненому.
• Мені здається, що це безнадійний випадок.
• Я лише людина, це завдання надто складне для мене. Серед іншого, мене це не стосується – це не моя проблема.
• Я можу помолитись за нього. Це найкраще, що я можу зробити.
• Він сам напросився. Не варто йому було йти без супроводу небезпечним шляхом.
• Він не звертався до мене по допомогу…

У цьому випадку доречна цитата: «Якщо ти хочеш щось зробити, то знайдеш можливість. Якщо не хочеш – знайдеш виправдання!»

«А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?» (Від Луки 10:29).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я молюся, щоб Ти не дозволив мені допомагати ближнім не через страх, але тільки з любові! Господи, допоможи мені тримати очі розплющеними, щоб бачити потреби людей, які оточують мене! В Ім’я Твоє, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер