Так, Бог порівнює нас із вівцями! І, здається, я зрозумів, чому.

Вівці бояться буквально всього.

Декілька днів тому я дізнався, що овець лякає навіть потік води! Вони бояться шуму течії та руху на водній гладі, й тому можуть відмовитися йти на водопій навіть якщо сильно страждають від спраги. Вони не йдуть до води, якої так потребують, бо вона рухається! «Він на тихую воду мене запровадить…» – тут йдеться саме про цей страх.

Ми дуже схожі. Нас багато лякає. Я теж так поводжуся. Коли ми робимо щось уперше, ми всі трохи нервуємо. Просто зараз, коли я пишу це послання для вас, я лечу літаком. Під час посадки поряд сіла жінка, й невдовзі вона повідомила, що летить уперше. Я б і сам це зрозумів – усе було помітно на її обличчі! Вона сильно нервувала. І це нормально! Тому що ми всі люди.

Саме тому Псалом 23 став одним із найдорожчих і найважливіших уривків у всій Біблії. Ми всі відчуваємо потребу бути під захистом Пастуха. Ми всі хочемо мати Пастиря. Адже якщо поряд Пастух, то зі мною все буде гаразд. Тому що Він – мій Пастир, Який любить мене, я не маю потреби ні в чому. Ніколи!

«Господь то мій Пастир» (Псалми 23:1).

Він – ваш Господь і Пастир! А ви – належите Йому! Заспокойтеся, розслабтеся в Ньому!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі, що Ти мій Пастир. Це втішає мене! Завдяки цьому я можу сміливо рухатися вперед. Ти переді мною. Ти поруч зі мною. Ти позаду мене. Я не боятимуся нічого! Дякую Тобі! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер