Одна подія IV століття досі впливає на нас.

Після вилиття Святого Духа народилася новозавітна церква. Вона швидко зростала і поширювалася – попри утиски та переслідування від політичної та релігійної влади.

Римська імперія докладала усіх зусиль, проте так і не домоглася зупинити розширення церкви, й приблизно у 312 році нашої ери імператор Костянтин прийняв християнство як державну релігію. Це стало найсумнішою історичною подією за всю історію церкви! Думаю, багато в чому вона досі не оговталася від того, що сталося…

До цієї дати послідовників Ісуса впізнавали за тим, як вони жили. Після цього послідовників Христа почало визначати те, що вони говорили. Таким чином, сповідання робило вас послідовником Ісуса, а не прихильністю до нового способу життя.

«Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 до коринтян 5:17).

Сплетіння церкви та держави створювало велику плутанину протягом століть, й це триває і досі. Ви можете сказати, що ви послідовник Ісуса, а потім жити як вам заманеться. Те саме стосується і релігійних лідерів, оскільки святість як спосіб життя не є обов’язковим додатком до релігійного титулу. Але в цьому випадку церква може стати тією «владою та світоправителем», якому слід чинити опір (До єфесян 6:12).

Ісус мав всю владу, проте Він ніколи ні над ким не виявляв релігійної влади. Його ставлення було таким: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28).

Служіння іншим – це ДНК Ісуса. Воно може бути і вашим!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дякую Тобі за те, що Ти прийшов служити. Дай мені мати таке само ставлення до людей, яке було у Тебе весь час! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер