«Притулок для наших душ» не визначається нашими заняттями або вподобаннями. Це ще одна дуже складна пастка, з якої важко вибратися.

Знайомлячись із будь-якою людиною, природно виникають питання: «Чим ви займаєтеся?» або «Який рід вашої діяльності?»

Що зазвичай першим спадає на думку, коли ви чуєте подібні питання? Так – професія.

Зазвичай я відповідаю: «Я – місіонер». Ваш випадок може відрізнятися, оскільки ви можете бути інженером або шкільним учителем, й перелік практично нескінченний.

Але головне: ми з вами не є тим, чим займаємося! Найкращий «притулок для душі» – коли відповідь на запитання «Хто я?» звучить як: «Я – син Божий» або «Я – Божа дочка». «Я усиновлений моїм Небесним Батьком».

Ось, хто ви насправді! «.. вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї» (До ефесян 1:4-5).

Саме так Бог бачить вас і так називає! І це приносить Йому задоволення!

Найкращий притулок для душі – це усвідомлення: «Я усиновлений у Божу сім’ю!»

Ви – Його дитя! Саме Йому ви належите завжди!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я не завжди відчуваю свою приналежність до Тебе. Але, Господи, я вірю в це, бо саме це Ти говориш про мене. Це Твоє Слово істини. Ти насолоджуєшся тим, що я Твоє дитя, і що я назавжди у Твоїй родині! Саме я! Дякую Тобі, Господи Ісусе! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер