Думаю, до певної міри ми всі страждаємо від страху щось упустити (англ. – FOMO – Fear Of Missing Out). Тому, почувши про життя вічне, виникає природне бажання не прогавити його – нехай ми не до кінця розуміємо, що це таке.

«Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: “Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?”

Ісус промовив: “А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?” Той відповів: „Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”.

Тоді Ісус сказав йому: “Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя”.

Але він, намагаючись виправдатись, запитав: “Але хто є моїм ближнім?” (Від Луки 10:25-29).

Я вже багато днів пишу про любов до ближнього. Але цією притчею Ісус кидає виклик кожному з нас. Тому що ми всі зустрічаємо людей, яких непросто любити. І ця притча настільки актуальна, що мотивує всіх нас жити вищою мірою віри!

Любов до ближнього передбачає, щоб ми приділяли увагу людям, які оточують нас.

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь моїм очам завжди бути відкритими, щоб я міг дбати про будь-якого ближнього! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер