Слова ранять. Впевнений, ви це знаєте. Слова можуть застрягти в голові та серці на роки. Людина, яку я глибоко люблю, одного разу сказала те, що я пам’ятаю так добре, ніби ця складна розмова сталася щойно. «Мені начхати… я буду ненавидіти тебе ще більше!» Це ранить.

Найглибші рани найчастіше з’являються між членами сім’ї – батьками та їх дорослими дітьми. Може дійти до того, що вони кажуть один одному: «Ніколи більше не дзвони мені. Якщо я в майбутньому захочу з тобою поговорити, то сам передзвоню!»

Але після цього минають місяці, а часом й роки тиші…

Та потім ми читаємо цей вірш: «Ми отримали цю заповідь від Христа: хто любить Бога, мусить також любити братів і сестер своїх» (1 Івана 4:21).

Варто залишатися відкритим до відновлення стосунки із тими, хто поранив вас. Подібно до того, як Бог залишається відкритим до нас у будь-який час – навіть коли ми ранимо Його.

Наша любов до Бога сильніша, коли ми продовжуємо любити тих, хто найбільше ранить!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь мені любити як Ти. Господи, дозволь мені прощати подібно до Тебе. Господи, дозволь мені бути добрим подібно до Тебе! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер