Я ніколи не був у ситуаціях, з якими зіткнувся Йосип. Рідні брати ненавиділи його. Вони продали Йосипа в рабство. Потім його хибно звинуватили та відправили до в’язниці. Йосип став начальником тюремної охорони. І хоча він хотів вийти з в’язниці, але Бог тримав його там три роки. І так далі й тому подібне…

У моєму оточенні ніколи не відбувалося того, що було в сім’ї Йосипа. І я ніколи не був у в’язниці, хоча проти мене й висували неправдиві звинувачення.

Але уявімо: якби все-таки у вас чи мене був такий само початок, то в якому стані була б зараз ваша віра? Давайте чесно: можливо, ми б навіть вже й відмовилися від неї? Або ж сказали: «Напевно, Бог мене не любить! Адже якби любив, Він би не допустив усього, що відбувається!

Навіть не промовляючи цього вголос, можливо, ви зараз саме так думаєте? Але до чого нас призводять подібні думки? Лише до того, що ми зосереджуємось суто на власних ранах. Ми ніби стали жертвою обставин, але потім лише примножуємо це сприйняття.

Проте Біблія говорить, що Йосип є «родючою гілкою» (Буття 49:22). Чому це можна сказати про нього? Тому що він ніколи не вважав себе жертвою. Де б він не знаходився, він процвітав!

Якби ми тільки могли побачити те, що бачить Бог і дізналися те, що Він знає, ми нічого не захотіли б змінити!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь мені довіряти Тобі! «Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!» (Псалми 15:2). Коли мої обставини надто складні, допоможи мені пам’ятати, що Ти ведеш мене і любиш, коли я довіряю Тобі! Я віддаю Тобі всього себе! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер