Непросто довіряти Богу, коли не бачиш Його. Довіряти, коли все незрозуміло та важко дається. Коли виникає відчуття, що дослухатись до Нього – це дурість та суперечність логіці.

Коли ми зосереджуємося на фізичному, то починаємо все більше покладатися на власне розуміння того, що відбувається. Але часом життєві повороти не можуть укластися в голові, і тоді рішення довіряти Богові змушує почуватися дурнем. Багато разів я відчував це. Наприклад, відчував себе порожнім, коли мені треба було поділитися чимось духовним.

… Відчувати подібне – нормально. Але, перебуваючи в епіцентрі цих переживань, нам слід змушувати себе довіряти Слову Божому як своїй істинній реальності!

«Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповісті 3:5-6).

Це улюблений біблійний вірш мого тата. Коли він лежав у лікарні через серйозну хворобу, лікарі порадили нам попрощатися. Вони готувались, що він помре, коли його відключать від апаратів. Я почав планувати його похорон. І я запитав у батька, що він хотів би сказати своїм дітям, онукам і правнукам – слова, що б підсумували його життя. Дуже слабким голосом мій тато відповів: «Довіряйте Господу!»

Довіряйте Богу! Ймовірно, це найкращий підсумок життя будь-кого з нас!

Так, мого батька відключили від медичних апаратів, але йому стало краще! Він живий і досі!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я довірятиму Тобі! Довірятиму Твоєму Слову! Твоє Слово – моя реальність! В Ім’я Ісуса! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер