Не знаю, як це «працює», проте щоразу, коли всередині з’являється свідоме почуття здійсненного гріха, відповіддю йому стає неймовірно сильне бажання принести жертву Богові. Навіщо? Щоб показати Йому свій жаль, а також – сподіваючись отримати прощення.

Це відбувається в різних випадках. Наприклад, коли стаєш переможцем у тендері на велике урядове замовлення. Частина грошей повертається посереднику (фасилітатору), однак всередині не дає спокою думка, що це усе було неправильно, а тому ми робимо велику пожертву до церкви. Або ж це буває, коли ми щойно збрехали комусь, проте, замість того, щоб сповідатися цій людині, ми вирішуємо постити й зробити церковну пожертву. Таких прикладів безліч…

Те саме сталося і з царем Саулом. Він не повністю підкоряється Богові. Він усвідомлює, що це було неправильно, але вирішує принести жертву Богу (1 Самуїла 15).

Ми не можемо вшанувати Бога, діючи по-своєму, а потім прикритися жертвами, які ми приносимо Йому. Ми шануємо Його, тільки повністю підкоряючись Йому!

«Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву» (Приповісті 21:3).

Прославте Його послухом! Це просто, проте зовсім нелегко!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь мені бути настільки чутливим до мого зв’язку з Тобою, щоб я вшанував Тебе повним послухом. Моя готовність накласти обмеження на свої бажання – ось, так я шаную Тебе! «Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!» (Псалом 103:1) Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер