Кілька хвилин тому мій добрий друг надіслав повідомлення, що його дружина потрапила до лікарні через інсульт. Їх поділяють тисячі кілометрів – він зараз знаходиться на західному узбережжі США, а вона – на східному. Ми помолились. Ми довірилися Господу. Попри те, що мій друг не може побачити свою дружину фізично, він може довіряти Богу.

Все наше життя – це довіряти Йому зараз, цієї хвилини, навіть якщо ми не бачимо, що відбувається «за рогом». Ми не знаємо, що станеться навіть у найближчому майбутньому, але можемо бути впевнені, що Він буде з нами.

Так, ми знаємо, що Господь є вірним! Але «віра» не означає довіряти Йому, тому що ми бачимо шлях, яким треба йти, а довіряти Йому і тоді, коли нічого не видно.

Кілька днів тому я натрапив на цей вірш: «Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв» (До євреїв 10:23).

Разом давайте рішуче триматися надії, яку Він дає нам!

Сьогодні під час молитовної Zoom зустрічі ми читали вірш: «Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!» (Псалми 105:4).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я шукатиму Твоє обличчя постійно! Я рішуче триматимуся надії, яку Ти даєш мені. Тому що Ти обіцяєш вічне життя. Ти – вірний! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер