Коли вчора я ділився з вами цитатами Матері Терези, то натрапив на ще одну, що здається мені дуже важливою.

«Залишайся там, де ти є. Знайди свою Калькутту. Знайди хворих, які страждають чи самотніх там, де ти є – у себе вдома чи у власній сім’ї, на робочому місці чи у навчальному закладі. Калькутту можна знайти в будь-якій точці світу, якщо ходити з широко розплющеними очима. Всюди, де б ти не був, можна знайти людей небажаних, нелюбих – тих, чия доля нікого не турбує або відкинутих суспільством – абсолютно забутих, повністю покинутих» (Мати Тереза).

Коли я вперше приїхав до СРСР у 1980 році, то знайшов свою «Калькутту». Молоді люди в прокурених кафе Москви та Ленінграда питали мене про Ісуса. Вони прагнули дізнатися про Христа. Їх турбували щирі питання про Бога – попри те, що в ті часи в їхньому суспільстві всіляко намагалися стерти будь-який слід Бога з пам’яті людей. Це особливо вражало мене, тому що багато моїх колег в Університеті Вашингтона взагалі не цікавились духовними питаннями.

Це переживання настільки глибоко торкнулося мого серця, що духовні очі відкрилися. Бог вклав у моє серце бажання бачити віру в Ісуса, що розповсюджується країнами СРСР.

Дух Господній був на Ісусі… щоб «дати незрячим прозріння!» (Від Луки 4:18).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую за очі, що бачать світ, але ще більше дякую за духовні очі, які Ти мені дав, щоб розрізняти духовну сліпоту у моїй «Калькутті». Господи, наділи мене здатністю дарувати духовний зір людям, які прагнуть Тебе та Твого Царства! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер