Учні Ісуса думали про честолюбство. Вони прагнули влади та хотіли нарешті отримати почесні посади в Його Царстві. Але «Він же дитину покликав, і поставив її серед них» (Від Матвія 18:2).
Тобто, найбільшим серед них був звичайний малюк?
За часів Ісуса діти були чимось на зразок власності. Дітей не вважали важливими людьми й не сприймали серйозно. Адже дитина не може бути загрозою! Дитина не може залякувати. Дитина не вміє обдурити. Дитина не має уявлення про «привілеї». Діти не розуміють, що таке «люксове», «елітне», «престижне»!
Мені дуже подобається цитата: «Дитина – ідеал не невинності, чистоти чи віри, а смиренності та байдужості до соціального статусу» (Карсон).
«Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Якова 4:6).
Упокоріться, і Бог стане на вашу сторону! Він явить Свою прихильність, а не опір!
Ісус поставив дитину перед Своїми учнями, щоб виправити їхні помилкові жадання! Ісус використовує приклад дитини, щоб навчити нас того, що вхід до Царства Небесного вимагає серця смиренного, відкритого, простого, довірливого і повного надії на Бога – як дитина цілком і повністю залежить від своїх батьків.
Моя молитва сьогодні:
Господи, зберігай моє серце м’яким, відкритим, навченим, смиренним і залежним від Тебе! Ти кажеш мені: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Від Матвія 5:3). Тому бережи мене від гордливого духу, який нічого не може приймати від Тебе. Нехай я буду справжньою дитиною Божою, коли величезну радість приносить просто приналежність Тобі! Амінь!
Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!