Коли я закінчив Вашингтонський університет, то одразу отримав пропозицію про роботу у Boeing Aircraft Company. Заповнюючи анкету, я побачив запитання: «Громадянство». Я написав: «Небо».

Не знаю, чи хтось звернув увагу на мою відповідь, зробив якийсь свій висновок, але роботу я таки отримав. Тоді я не міг відповісти інакше – на той період життя небесне громадянство було моїм твердим переконанням, моїм світоглядом.

Апостол Петро своє перше послання писав: «захожанам Розпорошення» (прибульцям) (1 Петра 1:1) Це слово також можна перекласти як «вигнанці», «мандрівники», «чужоземці» або «біженці». Таке світосприйняття не тільки корисне для нас і сьогодні, а й є великою втіхою.

Одержувачі першого листа Петра були віруючими (християнами), які перебували в гоніннях. Вони вимушено покинули Єрусалим і розсіялися Малою Азією. (Апостол) Петро хотів, щоб ці люди знали основну істину: ми тут чужі. Ми не маємо тут постійного дому!

І особливо в той час, коли ми змушені залишити свої доми, жити в чужих місцях, змішуватися з людьми, які говорять іншими мовами, страждати від невдоволення нових сусідів… У такі важкі часи велика втіха знати в глибині душі, що цей світ не належить нам, він – не наш дім!

Ту ж істину Бог повідомляє нам і через Павла: « Життя ж наше на небесах» (До филип’ян 3:20).

Якщо ви віруюча людина, цей світ – не ваш дім, ваше громадянство – на небесах!

Моя молитва сьогодні:

Господи, мій постійний дім на небі! Я дякую Тобі за те, що Ти дав мені можливість примиритися з Тобою! Ти – мій дім! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер