З біблійної історії про Єзавель-Ахава можна винести багато уроків, і ось ще один. Ця історія показує стосунки влади та Божих пророків.

Один із перших випадків згадки Єзавелі – коли вона «вигублювала пророків Господніх» (1 царів 18:4).

Думаю, це те, що допоможе зрозуміти нашу сучасну культуру. Свобода використовувати свій голос випливає з природного закону, що проявляється навіть у тваринному світі. Я не можу згадати жодного ссавця, який мовчить, відчувши загрозу. Усі тварини виробляють звук! Але коли влада виходить за межі цілей, «даних їй Богом», вона не хоче чути те, що думає Бог. І тому вона робить все можливе, щоб придушити свободу слова.

Перше, що зробив цар Ахав – це збудував храм Ваалу (фінікійському божеству). Потім – «жердину Ашера» (ідола). Обидва вони були «богами родючості», яких Господь вважав огидними. Кожен Божий пророк висловився б проти них.

Отже, для яких цілей Єзавель використовує своє місце у владі? Вона намагається смертю заглушити голоси Божих пророків, а потім використовує страх, щоб він проник у суспільство, та інші теж замовкли.

Днями я натрапив на неймовірний опис книги Дій. Ця книга – «літопис протистояння істинної церкви правлячій владі».

Пам’ятайте: ви «не від світу цього!»

Моя молитва сьогодні:

Господи, Ти дав мені голос. Ти дав мені Своє Слово, Яке допомагає мені ясно бачити. У Слові Ти дав мені це підбадьорення: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!» (Луки 19:40). Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер