Саме життя стає причиною занепокоєння. Пам’ятаю одну подорож у машині, коли моєму сину Джону було 8 років. Він голосно зітхнув і сказав: «Тату, у моєму житті так багато труднощів!» Я відповів: «Правда? Що за труднощі?» Він пояснив: «Мені потрібно знайти роботу. Збудувати дім. Ще дружину знайти. І багато іншого…»

Чи не всі ми певною мірою вважаємо так само? Коли сама думка про майбутнє викликає тривогу.

Саме тому Ісус зробив дуже важливе зауваження:

«Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?… Отож, не журіться!» (Від Матвія 6:25, 31).

Хвилювання трапляються в усіх нас. Але важливо, що саме ми робитимемо з цього приводу. Як впливатиме занепокоєння на нас і чи буде послаблювати.

Саме тому Павло, навіть перебуваючи у в’язниці, говорив так: «Ні про що не турбуйтеся. За будь-яких обставин, через молитву прохайте Господа про що потребуєте, та завжди дякуйте Йому за все, що маєте» (До филип’ян 4:6).

Чи ви маєте план, що робити, коли охоплює тривога? Щодо мене, за будь-якої ситуації я починаю молитися!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я молюся за те, що Ти будеш настільки присутнім у моєму житті, що коли мене охопить тривога, моєю першою реакцією буде молитва! І я буду вдячний! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер