Коли мене запитують, чим я зараз займаюся, мені набагато легше говорити про те, що я робив раніше. Я був місіонером в Україні. Але зараз я відчуваю себе як вимушений переселенець, як мільйони українців стали переселенцями через війну.

Я відчуваю себе відірваним від мого минулого розміреного життя. Ми живемо в маленькому містечку в штаті Монтана, й це місце взагалі не схоже на Київ, який був нашим домом майже 30 років. Там у нас залишилися добрі друзі, які з’явилися з часом, а тут ми зовсім недовго. Так що ми почуваємося тут ніяково, бо справжнє коріння тут ще не зʼявилося.

Я знаю, що нам знадобиться певний час, щоб пристосуватися, однак я також знаю, що нашими життями керує Бог. Він робив це тоді, й Він робить це зараз. І ми довіряємо Йому. Ми знаємо, що ми люблені Ним, ми відчуваємо, як Він дбає про нас дивним чином!

«Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 до Коринтян 5:17).

Але коли ваш особистий світ перевертається з ніг на голову, дуже легко відчути себе втраченим та дезорієнтованим. А потім легко повірити в те, що каже цей світ, зробивши ці небезпечні висновки:

• Я те, що я маю.

• Я те, що я роблю.

• Я те, що люди говорять про мене…

Але все це брехня. Отець Небесний сказав Ісусові: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Марка 1:11).

Ви улюблені! Бути тим, кого любить Бог – це все, що насправді потрібно!

Моя молитва сьогодні:

Господи, перш за все шукаю Тебе, Твоє Царство і Твою праведність! Все інше Ти додаси мені в міру потреби! (Матвія 6:33).

В ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер