Я вже писав вам раніше про сцену біля струмка, описану в «Хроніках Нарнії» Клайва Льюїса. Джилл сильно хоче пити, вона прямує на шум води та приходить до струмка. Але на березі зустрічає лева Аслана й боїться підійти до води. Ця, здавалося б, проста сцена містить багато глибоких паралелей, що заслуговують на увагу.

Джилл вирішує подолати свій страх перед Асланом і напитися зі струмка, а потім ми читаємо цю сильну фразу: «Такою прохолодної та свіжої води вона в житті не пила. Ця вода вмить вгамувала її спрагу».

Схожий досвід переживають усі справжні сини та дочки Бога. Проте, щоб це відбулося, потрібно відмовитися від власних стратегій та планів. Ми стаємо подібними до Джилл, коли відмовляємося втамовувати спрагу самостійно, але вирішуємо віддати своє життя Ісусу і дозволити Йому прокласти Свій шлях для нас.

Спрага Джилл була вгамована миттєво. Їй не треба було нічого робити, окрім як довіритися владі Аслана.

Ви вже зробили це? Ви довірилися Ісусу? Тільки так можна вгамувати свою духовну спрагу!

Ісус сказав про це так: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто (вгамовує свою духовну спрагу), якщо не через Мене» (Від Івана 14:6).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я йду до Тебе! Я ставлю перед Тобою себе, своє життя, своє майбутнє та усіх близьких. Я віддаю Тобі кермо влади над моїм життям. Відтепер ти головний. Дякую Тобі за вгамування моєї духовної спраги! Ти моє «все у всьому»! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер