Коли ми з Крісті вперше стали батьками усиновленої дитини, ми навіть не уявляли наслідків пережитої травми в її житті. Сьогодні ми знаємо набагато більше, ніж тоді. Але здається, кількість знань не надто допомогла нам у вихованні трьох прийомних дітей. Зараз усі наші діти вже дорослі, але ми продовжуємо бачити тяжіння їхніх душ до «блукання» замість того, щоб знайти надійний «притулок для душі».

Так, у всіх наших прийомних дітей все добре, зараз вони вже живуть самостійно і здатні подбати про себе в економічному сенсі. Але «притулок душі» здається їм чимось ілюзорним.

Про що йдеться? «Притулок для душі» – це простір («оселя»), що є місцем спокою, безпеки та довіри Богу. Навпаки, в душі, яка «блукає», переважають пристрасті, тяготи, недовіра і безперервні спроби довести всім і вся, що «я можу впоратися сам».

Наскільки я розумію, «єднання з Христом» – єдиний надійний «притулок для душі». Поки ви не навчитеся таким чином з’єднуватися з Ним, «блукання» вашої душі буде неминучим і постійним.

«Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Івана 15:5).

Ви можете зупинити «блукання» своєї душі вже сьогодні! З’єднайтеся з Ісусом просто зараз!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі за те, що Ти завжди прагнеш єднання зі мною. Вибач, що я намагався будувати своє життя без Тебе. Господи, нехай ця істина: «Без Тебе я не можу чинити нічого!» стане девізом мого життя! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер