Яке питання! Наші смартфони одночасно є благословенням та прокляттям. Щоранку мені доводиться змушувати себе не хапатися за телефон. Я навіть обіцяв сам собі, що спочатку читатиму Писання, а потім все інше. Однак, часто, коли я торкаюся екрана, щоб прочитати кілька віршів з Біблії, мою увагу привертають інші речі. І я йду іншим шляхом…

Я стверджую, що Ісус є взірцем для мене у всьому, проте водночас піддаюся впливу розбещеного світу, дозволяючи йому тиснути на мене. Ось чому мені потрібний спокій. Ось чому я роблю все можливе, щоб щоранку брати паузу.

У цю пору року я прокидаюся рано, розпалюю вогонь у каміні, наливаю в чашку каву й просто сідаю біля вогню, щоб почати діалог з Христом. Ісус робив так само. «А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Від Марка 1:35).

У такому стані ми чуємо Божий голос і можемо заглушити або хоча б приглушити всі інші голоси, що претендують на нашу увагу.

«Сьогодні, якщо ви хочете почути Його голос, слухайте!»

Його вівці чують Його голос. Він знає їх, і вони йдуть за Ним! (Від Івана 10:27).

Моя молитва сьогодні:

Господи, Твій голос – це те, що я хочу чути. Твої слова – «дух і життя» для мене. Я зроблю паузу, заспокоюся і слухатиму. Я хочу знати тебе близько! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер