Сьогодні скрізь можна побачити віруючих в Ісуса Христа, які страждають у своїх церквах. Перша причина – постійний тиск зовнішніх сил, на кшталт контролюючого релігійного духу. Ці сили знову і знову змушують християн вигадувати нові правила для своїх зібрань, щоб намагатися заслужити спасіння.
Але також існують внутрішні сили – такі як духи страху, що контролюють нас. Наприклад, заважають говорити істину у любові. Або не дають робити те, що ми вважаємо вірним, дозволяючи переконанням інших людей зупиняти нас.

Павло так добре розрізняв це в церкві Галатії, що написав цілком конкретно, щоб ми не потрапляли у цю пастку у своїх спільнотах.
«Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (До галатів 5:1).

Ярмо рабства – це релігійні правила і 603 закони (Старого Завіту), включаючи зовнішнє обрізання, що проводилося задля Божого схвалення.
Павло сказав у Дії 15:10: «Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?»

Моя молитва сьогодні:
Господи, дозволь мені твердо стояти у свободі, що Ти дарував мені. Господи, я бережу себе, адже я Твій раб, пов’язаний з Тобою! Тому я насправді вільний! Амінь!

Тому і прийшов Христос!
Що б не відбувалося навколо, стійте твердо у свободі, через яку Христос звільнив вас!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер