«Якщо ви прощаєте людям гріхи їхні, то Отець ваш Небесний також простить вам. Та коли ви не прощаєте, то й Отець не простить вам гріхи ваші» (Від Матвія 6:14-15).

Ці вірші завжди пронизують мене до глибини серця!

Пам’ятаю, як ще на початку моєї роботи в Україні у мене у потязі вкрали комп’ютер. Я потребував Божої допомоги, щоб здолати емоції, що тоді охопили мене. Я відчував злість на злодія, й мені було дуже непросто пробачити його… На початку 90-х у Києві у нас вкрали машину, й знову ж таки, я молився, щоб Бог благословив людей, які це зробили, та водночас мені здавалося це неможливим.

Проте в обох випадках злодії були незнайомцями, то ж було простіше. Але знаєте, наскільки складніше пробачити тих, хто говорить неправду чи краде у вас, коли кривдник – ваш син або донька? Таке також було в нашому житті… У цьому випадку образи можуть затягуватись на роки. Тому біблійні вірші вище є тонким нагадуванням про те, що відповідати Божим стандартам непросто.

Щоб прощати людей, потрібно їх любити!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я знаю, що є певні люди, про яких я говорю, що пробачив їх, однак в серці все ще відчуваю біль. Господи, я зараз відпускаю цю ситуацію й усе повністю віддаю в Твої руки. Ти – мій Шалом! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер